«Що ти відчула?» – питали мене ті нечисленні близькі, хто знав про мій намір.
На перший погляд, змін ніби і не відбулось…
Таємничість. Очікування. Хвилювання. Багато жалю і прагнення зустрічі. І ось він настав, цей довгоочікуваний момент! Три місяці ретельної підготовки промайнули як одна мить. Підтримка наставника, теплі посмішки отців, переживання причащаючих… Проповідь отця, голосна і чітка, лунала як підсумок і настанова, торкнулася глибини серця. Ще краще дала зрозуміти суть цієї Таємниці. Ми як щасливі діти, які отримали благословення батька. Серце б’ється частіше і гучніше. Ось ця мить! Вона вже близько. Ісусе, прийди до мого серця і наповни його любов’ю! Очисти мій розум! Зміцни мою віру! Я так довго чекала зустрічі з тобою! Я безмірно вдячна, що ти чекав мене стільки років!
Так що я відчула? – Свободу і радість! Ісус відкупив мене своєю кров’ю і дозволив пізнати цю Таємницю! Він мене любить і завжди чекав!
Марія Пасічник
