Цього року отці-кармеліти отримали від влади дозвіл на організацію урочистостей в умовах карантину наступного змісту – група паломників в паломництві має складатися з 10 осіб.
18 липня 2020 року від нашої парафії святого Йоана з Дуклі вирушила визначена кількість осіб на чолі з отцем-дияконом Leonard Petro Shevchuk OFM. Наймолодший паломник мав повних сім років, найстарший – 47. В часі паломництва нам також товаришували настоятель О. Петро Олександр Новосельський OFM та о. Милослав Горай OFM.
Розклад паломництва був дещо змінений беручи до уваги на мобільність малої групи осіб. Натомість всі пункти плану були ретельно дотримані.
О 6:00 – спільна молитва в храмі, благословення від провінціала о. Даниїл Станіслав Ботвін OFM та старт.
Одинадцять годин ходи під сонцем було цілком достатньо для зосередження, ревної молитви, співу, спілкування, науки та відпочинку.
Конференцію провадив брат Leonard Petro Shevchuk. Тема «Кожен з нас є покликаний» була актуальною для всіх учасників паломництва.
Бог, як істинний творець, від самої появи людини в лоні матері знає, яке покликання буде найкращим саме для цієї людини. Саме для її здібностей, талантів та недоліків. Шлях до віднайдення покликання не є десь захований.
Помилково дехто думає, що Бог влаштовує для людини гру в хованки. Насправді це диявол грається з людиною, сіючи спокуси в її житті. Що завгодно, аби людина зійшла з дороги, визначеної Богом.
Кожен з нас є покликаний. Це є першим та основним завданням людини. Покликання є різні, проте всі мають щонайменше одну спільну рису – спільнота. Реалізувати своє покликання можливо лише в спільноті, незалежно від її чисельності: три особи в родині чи 80 осіб в монашому ордені.
Виїжджаючи до певного місця, дорога до котрого нам невідома, сьогодні користуємося навігатором. Він прокладає найкоротший маршрут. І навіть за умови, що ви звернете на інший шлях за порадою одного з пасажирів, навігатор прокладе вам новий маршрут з уваги на те місце, де ви є зараз.
Такий приклад є певним моделюванням того, як людина триває в дорозі до реалізації свого покликання в житті. Грубо кажучи, кого питаєш, туди і зайдеш. Вибір і відповідальність завжди та виключно є на самій людині.
Цю тему також розкрив єпископ Павло Гончарук в своїй проповіді на урочистій Святій Месі в суботу о 18:00.
Його Преосвященство говорив про істинну радість. Християнин – людина радості. Смуток – перша ознака внутрішнього розколу єдності в задоволенні трьох підставових потреб: тіла, емоцій та душі.
Проте мудра людина може скористатися зі свого смутку виключно для того, щоб розпізнати що для неї є найважливішим в житті. Адже причиною мого смутку є те, що я боюся втратити, а це і є найважливішим.
Піклуючись про тіло більше ніж про душу, до прикладу, гармонія спокою вже буде порушена. Пізніше це призведе до часткової духовної сліпоти та обов’язково заведе людину далеко від Бога. Диявол в таких спокусах, відомо, не має рівних.
І коли хтось говорить, що не має Бога, то хай собі задасть питання якими дорогами він ходить. Якщо хтось не має радості, то хай озирнеться біля якої копанки він сидить…
Окрім відповідальності за власне життя, про котру нас навчали, на паломників цього року була покладена особлива відповідальність: донести наміри парафіян, котрі єдналися з нами духовно. Для цього ми спільно молилися Розарій та Коронку до Божого Милосердя в цих намірах.
Натомість ординарій нашої дієцезії єпископ Vitalii Kryvytskyi SDB звершував Урочисту Святу Месу за всіх вас, котрі писали свої прохання та за тих, хто цього не зробив, бо не наважився.
Довірили Богу кожного з вас.
Олександра Кісельова