ОСЬ МИ, ГОСПОДИ!
Одна субота щороку в нашій парафії є особливою. Адже вона є найближча до Урочистості Матері Божої Бердичівської (16 липня). І саме в цю найближчу суботу після 16-го липня ми йдемо в піше паломництво до всеукраїнського Санктуарію Матері Божої Бердичівської, хранителями котрого є отці Кармеліти Босі.
30-те Ювілейне Францисканське Паломництво «Житомир-Бердичів» вирушило 17-го липня від нашої парафії святого Йоана з Дуклі. Від храму в Житомирі до Санктуарію в Бердичеві ми пройшли майже 50 (!) кілометрів.
І ми лише одні з чисельних паломництв, котрі вирушили в той день. Так склалося, що кожне паломництво вирізняється відмінною від інших груп ознакою.
До прикладу:
– з Конкатедральний собор св. Софії в м. Житомир йде найстарше паломництво. Цього року вже 43-й раз!
– Паломництво Шепетівка-Полонне-Бердичів – зазвичай найчисельніше паломництво. Власне їх було майже 400 осіб!
– з Києва вирушає найтриваліше паломництво – йдуть 7 днів. Щоправда цього разу йшли шість.
– велопаломництво з Харкова є найвіддаленіше.
Особливість нашого паломництва «Житомир-Бердичів» – в його екстремальних умовах. Ми долаємо за один день відстань в понад 45 кілометрів. Йдемо дуже швидко.
3 одинадцяти годин пішої ходи, дев’ять годин ми йдемо по трасі, по розпеченому асфальті та під палючим сонцем. Щоправда, маємо 4 зупинки. Від загоєного Богом в цьому паломництві серця, розповідаємо Вам правду, про цьогорічне паломництво.
Якщо на це є воля Божа, нехай люди котрі читатимуть ці свідчення, приєднаються до нас в наступному 2022-му році в 31-ше Францисканське Паломництво.
Директором цьогорічного паломництва був бр. Владислав Чорноус OFM.Весь шлях також нас супроводжував бр. Яків Будник OFM. Танїство сповіді уділяли: о. Фіделіс Волністов OFM, о. Богдан Мураховський OFM та настоятель нашого храму о. Петро Новосельський OFM.
О 6й ранку паломники в кількості понад сто осіб отримали благословення з рук отця настоятеля та вирушили в дорогу!
День був насичений в найповнішому значенні цього слова. Музична група нашої молоді тримала планку настрою всіх паломників на позитиві. Адже хто співає, той двічі молиться. Брат Яків провадив молитви.
Особливої уваги вартує Серафимська Коронка, котру ми спільно молилися. Проте спершу брат гарно розтлумачив чому вона «Серафимська» і чому довша за звичайну. Багато хто чув історію та молився її вперше!
Ми ще дві конференції послухали. Зранку конференцію провадив о. Рафаїл Мишовський OCD. Отець ділився історією Святого Скапулярію. Після обіду директор нашого паломництва дав надзвичайно щиру конференцію на тему «Україно, не бійся прийняти Марію».
Приємно було отримати від Ординарія нашої дієцезії побажання миру паломникам на самому початку шляху та зустріти Владику особисто орієнтовно за 6 км до Бердичева. Єпископ Віталій Кривицький пройшов з нами трішки шляху, підбадьорив та уділив пастирського благословення. Пізніше, вже коли ексцеленція зустрів нас в Санктуарії Матері Божої Бердичівської, то поділився враженнями про зустріч з нами, кажучи: «Після того, як пройшов з вами трішки і сів в машину, глянув на температуру – 35 градусів. І тоді я зрозумів навіщо Ви так швидко йдете. Щоб вітер обдував».
Окремо хочемо засвідчити очевидну присутність Всемогутнього Бога поміж нас в день паломництва:
1. Вітер. Цілий час на шляху.
2. Всі паломники котрі вийшли – всі дійшли! Нас навіть більше дійшло в Бердичів, ніж вийшло з Житомира.
3. Присутність священиків, братів та монахинь.
4. Густа хмара. Густа хмара, котра закрила сонце, коли ми вийшли після останньої зупинки. Ми були максимально обтяжені втомою, спекою, дехто покутою. І ця хмара врятувала нас. Нас вкотре підтримав Господь.
5. Дощ. Під час Урочистої Святої Меси в Бердичеві пішов дощ. Така бажана прохолода для всіх паломників. Бог знав, що нам треба. Бог завжди знає.
Вартий уваги ще один момент. Цього року в Бердичеві особисто нас зустріли не всі. Світлої пам’яті о. Роберт Пилипчук OFM, котрий був палким учасником та прихильником паломництва до Матері Божої Бердичівської, цього року нас в Бердичеві не зустрів.
Огорнімо отця рясними молитвами про Царство Небесне для нього! Минулого року ніхто не думав, що дороги Господні аж настільки незвідані. І наступна зустріч з отцем Робертом вже буде у Небесній Вітчизні. Але обов’язково буде!
Ми йшли і небо разом з нами…