Що ми знаємо про народження та дитячі роки життя Йоана? Відомості про нього не досить прозорі. Правдоподібно, з цієї причини, його біографія протягом століть була збагачена багатьма легендами. Вважається, що народився він у 1414 році в Дуклі. Дукля – це містечко біля Кросно у Польщі. Згідно переказів, його батьки жили на вулиці Качинець. Вони були побожними та практикуючими католиками, про що свідчить чернече та священицьке покликання Йоана.

Не можна сказати нічого достовірного про його молодість, де вчився та чим займався до вступу до Ордену. Напевно, навчався у місцевій школі, пізніше подався до Кракова. На основі вимог для кандидатів до Ордену та середньовічної програми навчання, Йоан початково здобув елементарну початкову освіту, так зване trivium – граматика, риторика (красномовство) та логіка. Згідно стародавньої традиції, підтвердженої у ХVII столітті, в молодості Йоан вів усамітнене життя в навколишніх лісах, біля струмка Заспіт, або біля підніжжя Гергової гори.

Постає наступне запитання: коли він залишив пустельню? У спільноті францисканців св. Йоан прожив близько п’яти-десяти років. Віднімаючи цю дату від року смерті (1484 р.), ми бачимо, що на пустельні він перебував у 1434 р.

Так само, як і дитинство та молодість, цей період життя нашого святого з Дуклі оповитий таємницею та легендами. Історики свідчать, що серед братів-францисканців конвентуальних Йоан з’явився у зрілому віці. Цей факт пояснює нам час перебування на пустельні. Правдоподібно, до монастиря у Кросно вступив між 1433–1440 рр. у віці 25–30 років. Де був новіціат? Можливо, у Кросно – недалеко від Дуклі. По закінченні новіціату склав обітниці, після чого був рукоположений у сан священства. Виконував різні завдання в Ордені (лектор, сповідник, сакристіан, проповідник). Він мусив бути здібним студентом, якщо майже відразу після рукоположення йому довірили проповідування Божого Слова. Від кандидата до амвону – згідно із середньовічною практикою, вимагалося знання богослов’я та святість життя.

Кілька наступних років він був настоятелем різних монастирів, Йоан з Коморова – бернардинський літописець, говорить про Кросно і Львів. Доручили також Йоанові одну з найважливіших посад у Провінції, тоді ще  – Чесько – Польській, уряд кустоша Руської Кустодії з центром у Львові. Custos – хранитель, наступний етап у житті нашого святого, котрий припадає на час закінчення посади кустоша, яку в 1443 р. обіймав Петро Галатана, і перед призначенням на цю посаду Юрія з Санока в 1461 р., тобто, між 1434–1461 рр. Після закінчення терміну був проповідником у шпитальному храмі св. Духа у Львові – для німецької частини населення міста Лева. Але як довго – невідомо. До половини XVI ст. у Польщі знали тільки францисканців конвентуальних, котрі завдяки добре організованій душпастирській праці, зуміли здобути розголос та популярність. Власне це зацікавило молодого Йоана. Натомість, за кордоном, існувала друга потужна гілка францисканського Ордену – Менші Брати Обсерванти. Дякуючи таким відомим людям, як Бернардин із Сієни і св. Йоан з Капістрано, вони зростали у чисельності, набуваючи значення та розголосу.

На запрошення царя Казимира Ягеллонського та Краківського єпископа кардинала Збігнєва Олєсніцкого, св. Йоан з Капістрано 8 місяців перебував у Польщі, проголошуючи проповіді на ринку у центрі Кракова. Він же заснував у 1453 р. монастир у Кракові і у 1454 р.  – у Варшаві. В 1461 р. францисканці – обсерванти заснували монастир у Львові. З часом від Краківського монастиря св. Бернардина польських обсервантів почали називати бернардинами. Йоан з Дуклі приглядався життю бернардинів і був захоплений їхньою ревністю у наслідуванні Христа на взірець св. Франциска з Ассізі. Пізніше постановив перейти до них. З його переходом до оо. Бернардинів, так як і з появою у Львові, пов’язана цікава легендарна історія. Легенда говорить, що після рукоположення у сан священства, Йоан з Дуклі був у чудодійний спосіб перенесений ангелами до Львова. Натомість під час візитації у Львові Провінціала францисканців конвентуальних Миколи Стричка (1443–1467 рр.) св. Йоан запитав свого Вищого Настоятеля, чи може піти до оо. Бернардинів. На що Провінціальний Міністр виразив свою згоду, думаючи, що Йоан питає його дозволу відвідати оо. Бернардинів у сусідньому монастирі св. Бернардина з Сієни та св. Андрія Первозванного. Однак Йоан мав на думці інше. Він хотів перейти до них назавжди. Так як ця розмова і дозвіл, даний Провінціалом, відбулися публічно, у присутності численних свідків, відступати було нікуди. Провінціал був змушений погодитися. В такий ось цікавий спосіб св. Йоан перейшов до оо. Бернардинів. Із 21 року перебування у бернардинів, о. Йоан недовго перебував у монастирі у Познані (Польща), решту років прожив у Львові, в монастирі св. Андрія. Тут до смерті був проповідником і сповідником. Як проповідник і сповідник, відзначався він великою ревністю.

Поховано його у Львові, у пресвітерії храму св. Андрія, тіло було покладено до могили, викопаної у сирій землі. До 1946 року мощі св. Йоана з Дуклі знаходились у місті Лева. Від 1974 року у храмі Бернардинів у Жешові. На даний час перебувають у Дуклі. На основі свідчень, зібраних під час беатифікаційного процесу в XVII ст., та живого культу, яким Святого оточили вірмени та русини, відбуваючи прощі (паломництва) до його гробу, біографи ствердили, що Йоан брав активну участь в місійній діяльності Львівських бернардинів серед православної частини мешканців міста. Також дані про його благодійність походять із традиції. Згідно неї відвідував хворих, уділяв Таїнств, просив багатих людей про милостиню для бідних, сам ділився їжею з голодними біля дверей монастиря. Папа Климентій XII 21 січня 1733 р. оголосив його блаженним, а Йоан Павло II проголосив його святим у Кросно 10 червня 1997 року.